В Ужгороді без офіційних пояснень відсторонено від виконання обов’язків одного з найактивніших представників міської виконавчої влади — Євгена Плавайка, який обіймав посаду заступника міського голови. Формальне рішення не супроводжувалося публічними роз’ясненнями, ані спростуваннями. І це, без перебільшення, викликає запитання — не лише політичного, а й суспільного характеру.
Динамічний стиль управління, якого давно бракувало місту
Євген Плавайко від початку свого перебування на посаді з липня 2023 року демонстрував приклад того, як місцева влада може бути не формальністю, а реальним інструментом змін.
Часті виїзди на місця, діалог, а не монолог з місцевими мешканцями у проблемних дворах та заїздах, прийоми громадян не «для галочки», а з подальшим вирішенням проблем — все це створювало відчуття живого діалогу між громадою і владою.
З-під його керівництва були реалізовані важливі проєкти:
- ремонт і асфальтування найпроблемніших вулиць,
- запуск шести екологічних локацій для роздільного збору сміття,
- ініціативи з великогабаритними та будівельними відходами,
- системне інформування громадськості про перебіг робіт.
У місті з’явився посадовець, який не брав участі у публічних конфліктах, але вмів працювати — швидко, ефективно, по-діловому.
І саме в цей момент — його прибирають. Чому?
Офіційна причина досі невідома. Не було ані публічного звіту про недоліки, ані зауважень, які б стали підставою для усунення. Немає навіть формального коментаря щодо майбутньої ролі Плавайка в управлінні містом. І це лише підсилює головне запитання:
Чому відсторонюють людей, які працюють? Чому активність і результативність — це те, що викликає не підтримку, а підозру?
Вибори, конкуренція чи звичка до “тихих”?
Чи могло це статися на фоні розмов про можливі майбутні вибори? Цілком можливо. Але вибори наразі не на порядку денному — країна воює, і оборона держави залишається головним пріоритетом. Будь-які спроби кадрових чисток на місцевому рівні в цей час виглядають щонайменше дивно, а в очах громади — тривожно.
Хіба сьогодні в центрі уваги не має бути якість управління і стабільність у громаді?
І головне: невже ми хочемо знову повернути Ужгород у стан, в якому він був до появи активних посадовців? Занедбаність, розбиті дороги, стихійні смітники, повна відсутність діалогу — це вже було. І саме проти цього почали системно діяти люди на кшталт Плавайка.
Чому ж тільки-но хтось починає реально змінювати місто — його одразу усувають?
Це питання, яке сьогодні має поставити собі не лише міська рада, а й кожен ужгородець. Бо мовчання у таких випадках — це пряма згода на повернення до старих схем, до інерції, до формального управління без відповідальності перед людьми.
Відсторонення Євгена Плавайка — не лише кадровий епізод. Це — сигнал. Питання навіть не в тому, хто саме обійме посаду заступника міського голови. Питання в тому, чи цінує Ужгород людей, які не бояться працювати, брати на себе відповідальність, спілкуватися з громадою і виводити міські процеси на сучасний рівень.
Якщо таких людей система не підтримує, а відсуває — значить, зміни залишаються лише на словах.
Це тільки частина реалізованого Євгеном Плавайком за два роки на посаді:
